Травми хребта і спинного мозку дуже небезпечні тим, що можуть мати наслідки у вигляді порушення функцій органів і систем, включно з руховою функцією, аж до паралічу або інвалідності.
На спинному мозку зосереджені закінчення нервів, які іннервують органи. Так при пошкодженні шийного відділу хребта біль може розширитися до потилиці, в руку, грудну клітку. У разі травми грудного відділу розвивається больовий синдром з боку серця, шлунка, легень, печінки, нирок, сечового міхура, підшлункової залози. У разі ураження поперекового відділу біль може відчуватися в кишечнику, статевих органах. У разі травми хребта можливі розриви кровоносних і лімфатичних судин, що призводить до різкого погіршення живлення спинного мозку і спинномозкових нервів, порушується їхня нервова провідність.
Порушення рухової функції
У верхніх кінцівках у разі ураження шийного або верхньогрудного відділу хребта спостерігаються контрактури – привідна контрактура плечових суглобів, згинальна контрактура ліктьових суглобів, згинальна і розгинальна контрактура кистей і пальців.
У нижніх кінцівках – параплегічна згинально-приводна контрактура, параплегічна розгинально-приводна контрактура, розгинально-згинальні та згинально-приводні контрактури гомілкостопа і пальців стоп.
Травми хребта і спинного мозку дуже небезпечні тим, що можуть мати наслідки у вигляді порушення функцій органів і систем, включно з руховою функцією, аж до паралічу або інвалідності.
Відсутність чутливості
Пацієнт не відчуває положення своїх кінцівки в просторі, втрачає м’язово-суглобове відчуття, відчуття сидіння і стояння, кінцівки стають важкими. Більшість хворих відчувають біль різної інтенсивності в місці ураження спинного мозку, а також у внутрішніх органах, які іннервуються нервами, що відходять від пошкодженої ділянки хребта.
Трофічні розлади
Пацієнти з ушкодженням хребта та спинного мозку мають м’язові атрофії, остеопороз кісток, дегенерацію м’язів, сухожиль і зв’язок, бурсити, дистрофії внутрішніх органів. Усі ці розлади спричинені порушенням спинномозкової іннервації та порушенням рухової функції.
Цілі реабілітаційних заходів:
- усунення проявів травматичної хвороби;
- заспокійливий вплив на ЦНС;
- зменшення болю;
- поліпшення нервово-психологічного стану;
- зниження тонусу одних (спазм) і підвищення тонусу інших (парез) м’язів;
- профілактика і лікування контрактур;
- поліпшення рухливості суглобів;
- активізація крово- і лімфотоку в уражених кінцівках;
- поліпшення процесів обміну і трофіки тканин;
- відновлення рухових функцій у паретичних кінцівках і підтримання функцій здорових кінцівок.
Реабілітаційні методи, які використовують фахівці відділення реабілітації МЦ “Партнер Плюс” Medical&Beauty”:
1. Лікувальна фізкультура (ЛФК)
Комплекс вправ лікувальної фізкультури спрямований на зміцнення м’язів спини, шиї, плечового пояса. Вправи ЛФК вирізняються послідовним ускладненням для відновлення максимально можливих відновлення опорно-рухових функцій кінцівок з параплегією, спастичними паралічами і парезами. Лікувальна фізкультура сприяє тонізації м’язів, поліпшенню відчуття м’язово-суглобового апарату. Слід пам’ятати, що ЛФК у разі травм спинного мозку – довічна процедура пацієнта.
2. Сегментарно-рефлекторний мануальний масаж
Лікувальний масаж проводять з метою нормалізації діяльності ЦНС, поліпшення психічного та емоційного стану хворого. Масаж сприяє ліквідації або зменшенню спастичності м’язів, підвищенню тонусу і сили ослаблених м’язів. Рухи масажу активізують крово- і лімфоток, процеси живлення тканин і обміну речовин, завдяки масажу стимулюються регенеративні процеси в спинному мозку і відбувається відновлення паретичних м’язів. Сегментарно-рефлекторний масаж благотворно впливає на діяльність органів таза і піднімає загальний тонус організму.
3. Магнітотерапія
Магнітне поле має знеболювальну, протизапальну, протинабрякову дію. Відбувається стимуляція обміну речовин і регенерація тканин. Під дією магнітотерапії збільшується швидкість проходження нервових імпульсів, підвищується імунітет і захисні сили організму. Процедура магнітотерапії застосовується за показаннями за відсутності протипоказань у комплексних програмах із реабілітації.
4. Кінезіотерапія (підвісна терапія)
Застосування процедур лікування рухом (кінезіотерапія) підвищує шанси на відновлення рухових функцій у разі травм спинного мозку. Підвісна терапія повністю розвантажує хребет, позбавляє болю. У такому положенні розвантажуються всі групи м’язів, що призводить до повної релаксації. Таким чином долається обмеження рухливості при гіпотрофії та грубих парезах. З підвісного положення стає можливим тренування м’язів і активне відновлення їхньої функції. Метою тракційної терапії є максимально можливе відновлення рухової функції, особливо у пацієнтів, у яких вона відсутня повністю або мінімальна.
5. Дарсонвалізація
Метод дарсонвалізації застосовують у разі травм спинного мозку локально з метою підвищення провідності нервових корінців, відновлення і посилення іннервації м’язової тканини. Під впливом імпульсного змінного синусоїдального струму високої частоти, високої напруги і малої сили розширюються просвіти периферичних капілярів і судин, що безперешкодно дає змогу крові наповнювати тканини киснем і поживними речовинами. Поліпшується живлення м’язів, що позитивно впливає на відновлення рухової функції кінцівок. Розряд електричного струму посилює працездатність м’язів, посилює трофічні та регенеративні процеси в зоні ураження.
6. Міостимуляція (електростимуляція)
Застосовується в комплексних програмах реабілітації травм хребта і спинного мозку для відновлення рухової функції. Завдяки можливостям методики є можливість працювати фахівцеві на різних режимах для вирішення різних завдань. Травми хребта ведуть до атрофії одних і перенапруження (спазму) інших м’язів. На атрофованих м’язах працюють у режимі тонізації. Штучна стимуляція м’яза електрострумом призводить до усунення атрофії, поліпшення рухової функції і навіть збільшення м’язу в об’ємі. Режим релаксації допомагає усунути спастичність перенапружених м’язів. Міостимуляція не тільки відновлює функції паретичних м’язів, а й підтримує функції здорових.
7. ЛФК (лікувальна фізкультура)
Метод використовується на всіх на всіх етапах реабілітації цього періоду і вона повинна супроводжувати пацієнта протягом усього життя. ЛФК призначають диференційовано, залежно від того, які зміни має пацієнт внаслідок травми хребта.
У хворих 1-ої групи ЛФК спрямована на відновлення працездатності. Лікувальні вправи нормалізують тонус м’язів, м’язово-суглобового відчуття, покращують координацію рухів, відновлюють рухові навички.
У хворих 2-ї групи спостерігаються часткові рухові порушення, і лікувальна фізкультура спрямована на максимально можливе в даному випадку відновлення рухових функцій, а також на часткову компенсацію повністю втрачених.
У хворих 3-ї групи присутні незворотні зміни рухових функцій. ЛФК спрямована на розвиток пристосувальних і замісних рухів: вироблення нових координаційних зв’язків і рухів, зміцнення здорових м’язів, боротьба з контрактурами й обмеженням руху в суглобах, оволодіння найпростішими побутовими навичками.
